Пам’ятати заради майбутнього

10 квітня в Покровському центрі підготовки і перепідготовки робітничих кадрів для учнів 1 курсу пройшов захід, присвячений Міжнародному дню в’язнів фашистських концтаборів. Підготували захід учнівське самоврядування групи № 632 за спеціальністю « Електрослюсар» (класний керівник Ткаченко Т.С., майстер Кучерява Т.О.)

На зустрічі були присутні голова спілки в’язнів міста Покров Шевченко Алла Василівна, члени спілки Галич Іван Григорович, Сенькін Генріх Якович, члени організації ветеранів міста, волонтери навчального закладу.

Ветерани говорили про пережите, про біль, котрий не лікує час. Долі, позначені війною, тавром полоненого розкривалися перед молоддю, яка підкреслювала, що пам’ять є головним суддею нацизму і вдячністю ветеранам, які пройшли дорогами війни. Хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих.

Наш заклад тісно співпрацює з благодійною організацією «Вікторія» за підтримки німецького федерального фонду «Пам’ять. Відповідальність. Майбутнє». Члени цієї організації не тільки проявляють чуйне ставлення до колишніх в’язнів нацизму, а й вчать цьому молоде покоління. Голова організації Волков О. та член правління фонду Людецай О. підготували для гостей та волонтерів центру солодкий стіл. Хвилюючі спогади продовжували лунати і за чашкою чаю.

Волонтерський клуб « Вікторія» співпрацює з нашим навчальним закладом п’ятий рік. Волонтери училища ( керівник Дерій З.В.) відповідально ставляться до своїх обов’язків. Вони відвідують та допомагають людям похилого віку.

Юні волонтери разом з благодійною організацією « Вікторія» та кореспондентом міської газети «Козацька Вежа» Дощенко Оленою відвідали Журбіну Марію Андріївну, дитячі роки якої пройшли в концтаборах Німеччини.

Від імені адміністрації та учнів центру волонтери вручили їй квіти та подякували її чоловікові Миколі Григоровичу, Почесному громадянину нашого міста за цікаві статті, на яких виховується молодь нашого міста.

Сторінки минулого не треба забувати ніколи. Важкий шлях пройшло «покоління війни» - голод, тяжка, виснажлива праця та багато інших випробувань. Ті, хто залишився в живих, сьогодні згадують усі ті роки з болем, зі сльозами на очах.

Головне, щоб це більше не повторилося.

«Щоб не повторилося», - відлунює в наших серцях.